Конфлікт не викликає позитивних емоцій, але все ж є частиною життя. І шкільного в тому числі. Суперечки між учнями трапляються майже щодня — через різні погляди, потреби чи просто через несхожі характери. І така ситуація в школах як України, так і в Польщі, єдине, що підходи до налагодження ситуації трішки відрізняються.
Насамперед, Поляки не вважають конфлікт чимось поганим і небезпечним, і вчителі в Польщі не завжди беруть участь у вирішенні шкільних сварок. Ми пропонуємо ознайомитись з досвідом польських педагогів, тим паче, що вважаємо його дуже корисним і таким що не завадить використати вчителям в Україні.
Методика «слон серед антилоп»
Є гарна метафора польської психологині Малгожати Станчик. Вона порівнює вчителя зі слоном, який стоїть високо й дивиться зверху на двох антилоп, що борються.
Антилопи бачать тільки себе й не розуміють, що відбувається навколо. А слон бачить більше, спокійно спостерігає, не втручається одразу, але готовий діяти, коли потрібно.
За думкою психологині так само і вчитель, він спокійний, уважний, але не байдужий до всього, що відбувається. Він не “розбороняє” учнів, а допомагає їм вчитися взаємодіяти одне з одним.
За теорією М.Станчик конфлікти допомагають дітям:
- домовлятися про правила;
- вчитися говорити про свої межі;
- розуміти, що інші теж мають право на свої почуття;
- знаходити компроміси;
- розвивати навички спілкування.
Підлітки не завжди роблять це спокійно й чемно — бо вони лише вчаться. І це нормально – задача вчителя слідкувати, щоб суперечки не загрожували життю та здоров’ю підлітків.
Від спостереження до дій
Звісно, коли конфлікт набирає обертів, а суперечка стає все більш імпульсивною, вчитель стає учасником, але не в якості судді, а в якості посередника, який навчає не шукати винного і звинувачувати, а почути одне одного. Так, вчителям в Польщі рекомендують спочатку звернутися до дітей і дізнатися точку зору кожного, що між ними відбувається і чи потрібна їм стороння допомога.
Починати розмову радять саме з тим учнем, в якого складніший характер і який важче іде на контакт. Педагог в першу чергу намагається зрозуміти, що він бажає і яке рішення конфлікту він пропонує. Таким чином підлітки вчаться і брати на себе відповідальність, і починають розуміти, що саме вони впливають на конфліктну ситуацію.
Емпатія
Вчитель може зайняти роль слухача, якщо він зрозуміє, що стороні конфлікту просто потрібно виговоритися. Для заспокоєння використовуються спеціальні дихальні вправи, а далі задача вчителя створити атмосферу довіри, яка допоможе учню відкритися та розповісти про свої почуття, щоб краще їх зрозуміти.
Метод спільної причини
В польських школах при врегулюванні конфліктів часто використовують метод шведського психолога Анатоля Пікаса. Його суть — знайти спільне рішення проблеми, а не шукати винного. Метод застосовують, коли в конфлікті між учнями вже є прояви агресії або насильства.
Метод реалізується в декілька кроків:
- спочатку збирається вся наявна інформація про конфлікт – початок, місце, причини, хто був свідком;
- з кожної зі сторін проводять індивідуальну розмову, спершу з кривдником, потім з жертвою;
- на сумісній зустрічі вчитель та учні обговорюють спільне рішення як закінчити сварку.
- через певний час підлітки знову зустрічаються з вчителем і розповідають йому чи вдалося їм помиритися, які стосунки вони підтримують.
Вчитель не є активним учасником спору, він спостерігає і його головна функція – розмовами допомогти сторонам зрозуміти одне одного, причини конфлікту та прийняти спільне рішення, щоб взяти ситуацію під контроль та свою відповідальність.
На думку PedagogikaIN такі методи роботи з школярами слід використовувати і в українських школах, адже випадків агресії між підлітками дедалі більше і можливо активне слухання та спільне рішення конфлікту допоможуть покращити ситуацію.
Катерина Таран
