Інтеграція допомагає сформувати в учнів ключові компетентності: критичне мислення, вміння вирішувати проблеми, креативно підходити до вирішення задач та створювати нове. Завдяки реалізації концепції інтегрованого навчання в дітях формується готовність до життя в ХХІ столітті, що є дуже важливим в сучасних реаліях.
Яким чином відбувалося становлення інтегрованого навчання в історичному розвитку в Україні та в Європі?
І. Зародження ідей інтеграції (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
В Європі виникають перші спроби відійти від вузької предметності у школі. Педагоги (Дж. Дьюї у США, Г. Кершенштейнер у Німеччині) підкреслювали значення досвіду учня, практичної діяльності та міжпредметних зв’язків. Твір Д. Дьюї «Демократія та освіта» про те, що школа має будуватися навколо прагнень дитини.
Основою навчання за Д. Дьюї була мотивація (імпульси) дитини, а саме соціальний (прагнення до спілкування), будівельний (інстинкт щось робити), допитливий (бажання щось досліджувати), образотворчий (творити).
Ще один визначний науковець того часу Г. Кершенштейнер – автор концепції «Школа майбутнього – школа праці» пропонував організовувати навчальну діяльність дітей навколо конкретного суспільно значимого завдання, ручної праці, у межах яких викладаються освітні предмети.
В Україні ідеї інтеграції підтримували Софія Русова, Антон Макаренко, які наголошували на виховній і практичній спрямованості знань.
ІІ. Розвиток у радянській школі (1920–1930-ті роки)
Ранній радянський період став епохою активного впровадження комплексних програм, що були прямою спадщиною ідей Джона Дьюї та концепції трудової школи. Знання учням подавалися інтегровано, навколо певних соціально значущих тем – «Праця», «Природа», «Суспільство».
Такий підхід мав забезпечити зв’язок школи з виробництвом та практичним життям. Але через неуспішність програм вже наприкінці 1930-х років, в умовах посилення централізації влади та потреби у кадрах для розвитку індустріалізації, відбулося повернення до класичної предметної системи, в основі якого було сувора дисципліна. Інтеграція була офіційно згорнута, а акцент знову змістився з досвіду учня на отримання теоретичних знань.
ІІІ. Пошук нових форм (1950–1970-ті роки)
Після десятиліть жорсткої предметності, в середині XX століття освітяне знову звернулися до ідеї цілісності знань. В цей період розвитку інтегрованого навчання в педагогіці знову піднімається питання про міжпредметні зв’язки і важливість їх використання в освітньому процесі.
Вчителі прагнули робити навчання більш цілісним, щоб показати учням, що знання з різних дисциплін (фізики, хімії, біології) доповнюють одне одного. В Україні активно досліджували це питання В. Сухомлинський, автор концепції «Школа радості» та інші новатори. Науковець наголошував на необхідності емоційного та естетичного злиття знань, інтегруючи природознавство, мистецтво та людські стосунки
IV. Систематизація інтеграційних підходів (1980–1990-ті роки)
На цьому етапі ідея інтеграції набуває свого сучасного, концептуально оформленого значення. Якщо раніше йшлося лише про міжпредметні зв’язки, то в 1980–1990-х роках педагоги почали створювати справжні інтегровані курси, що замінювали собою традиційні дисципліни, як-от «Людина і світ» або «Природознавство». Відбувалося об’єднання змісту кількох предметів не просто навколо теми, а навколо ключової проблеми чи комплексного феномену.
V. Новий етап в Україні (з 2000-х до сьогодні)
На початку 2000 х років відбувся перехід до компетентнісного підходу в освіті, що зробив інтеграцію в навчальних закладах особливо актуальною. В межах Нової української школи (НУШ) інтегроване навчання стало одним із ключових принципів навчання. Наприклад, в початковій школі впроваджено інтегрований курс “Я досліджую світ”, регулярно проводяться інтегровані уроки в середній та старшій школі. Акцент в освітньому процесі робиться на формуванні цілісної картини світу, а не розрізнених знань з кожної навчальної дисципліни.
Набуває великої актуальності сучасний напрям – STEAM-освіта, де природничі науки, технології, мистецтво і математика об’єднуються у практичних проєктах та завдяки цьому у здобувачів освіти формується цілісне уявлення про світ навколо.
Проаналізувавши викладену інформацію, можна дійти висновку, що в Україні ідея інтегрованого навчання впроваджувалася інтенсивно в роки незалежності, тому PedagogikaIN впевнена, що найкращі роки становлення сучасної української освіти попереду.
Катерина Таран


