У школі діти щодня спілкуються, змагаються, дружать, конфліктують і вчаться взаємодіяти з різними людьми. Іноді ця взаємодія проходить спокійно, а іноді переростає у сварки, агресію чи навіть насильство. Щоб правильно реагувати, важливо розуміти, де звичайний конфлікт, а де вже небезпечна агресивна поведінка.
Агресія та насильство: у чому різниця
Агресія — це разова дія, коли одна дитина хоче заподіяти шкоду іншій. Зазвичай сили сторін більш-менш рівні, і конфлікт можна вирішити.
Насильство — це повторювана поведінка, у якій завжди є сильніший і слабший. Сильніша сторона – кривдник тисне регулярно, а жертва не може захиститися. Така ситуація небезпечна, бо дисбаланс тільки поглиблюється. І агресія, і насильство можуть стати причиною «небезпечного» освітнього середовища.
Чому немає одного універсального рішення
Причини агресії можуть бути дуже різними: проблеми в сім’ї, вплив оточення, культура взаємодії, споживання жорстокого контенту онлайн. Якщо дитина спостерігає насильство вдома або регулярно бачить агресію в інтернеті, вона швидко звикає до жорстких моделей поведінки й переносить їх у реальне життя.
Комп’ютерні ігри, соціальні мережі та небезпечний онлайн-контент — це також важливі фактори, адже несформована психіка сприймає їх значно емоційніше.
Саме тому вирішити проблему можна лише комплексно: працюючи і з дитиною, і з батьками, і зі шкільним середовищем. В навчальному закладі та на рівні міста можуть реалізовуватися спеціальні програми психологічної підтримки, вдома є обовязковим перегляд соціальних роликів про етику, дружбу, правильне відношення до людей похилого віку, тварин та всього навколишнього середовища.
Як формується культура безпеки
Школа має бути місцем, де дитина почувається захищеною. Освітнє середовище є безпечним там, де працюють чіткі правила та є послідовність у їх виконанні.
І вчителям, і адміністрації навчального закладу, і батькам важливо:
- контролювати цифровий контент, який потрапляє у школу через телефони;
- обмежувати символіку та аксесуари, що романтизують жорстокість;
- у старших класах стежити за наявністю потенційно небезпечних предметів
Безпека дитини в школі — це спільна відповідальність учителів і батьків. Дорослі мають знати, що дитина бере з собою до школи, як проводить час онлайн і які цінності в неї в пріоритеті.
Навчання навичкам саморегуляції та спілкування
Фрази накшталт «Не роби так!», «Не знущайся!», «Не поводь себе агресивно!» рідко допомагають. Дітям потрібно пропонувати альтернативу: як саме можна діяти по-іншому.
Тому важливо вчити дітей таким навичкам як вміння пояснити свої почуття, говорити про свої потреби, в разі необхідності домовлятися та шукати компроміс. Важливо, щоб учень в кризовій ситуації зміг зняти напругу у відносинах не використанням агресії, а більш «здоровим», екологічним способом.
Такі навички не працюють без системи цінностей. Тому важливо говорити з дітьми про толерантність, емпатію, різноманітність — і вдома, і на уроках. Зокрема, цього можна досягти через інтегрування уроків етики та захисту ментального здоров’я на навчальних предметах «Здоров’я, безпека та добробут» (ЗБД), «Правознавства», «Українська мова», «Фізична культура», «Мистецтво», тощо.
Соціальні зв’язки як захист
Агресія частіше виникає там, де дитина почувається самотньою або непоміченою. Якщо в учня є друзі, підтримка й довірливі стосунки з дорослими, ризик агресивної поведінки значно менший.
Якщо дитина виправдовує свою агресію — це тривожний сигнал. У таких випадках важливо звертатися до шкільного психолога й пояснювати дитині наслідки такої поведінки — моральні, соціальні та юридичні.
Позитивне підкріплення працює краще, ніж покарання
Покарання може зупинити конкретний випадок, але не змінює поведінку в довгостроковій перспективі. Натомість похвала за добрі вчинки, підтримку та співпрацю допомагає дитині закріплювати саме позитивні моделі.
Учитель може виступати медіатором: проводити рольові ігри, обговорення, виховні заходи. Діти мають бачити, що добрі дії завжди важливі й цінні, що добро перемагає зло, як і справедливість та співчуття.
Волонтерство — ще один шлях до розвитку емпатії: допомога тваринам, підтримка літніх людей, шкільні екологічні та доброчинні проєкти.
Роль учителя у виявленні ризиків
Саме вчитель найчастіше помічає зміни в поведінці учнів. Він може завчасно виявити конфлікт та запобігти загостренню ситуації.
Допомагають регулярні обходи під час перерв, чергування педагогів на подвір’ї та уважність до вербальних та невербальних сигналів, які подають діти. Невелика сварка між школярами, залишена без уваги, може перерости у серйозний конфлікт.
Стрес і агресія
Дитина, яка не вміє знімати емоційну напругу, часто робить це через агресивну поведінку по відношенню до оточуючих. Завдання школи — створити можливості для здорового емоційного розвантаження: спорт, творчість, рухові активності, підтримка вчителів.
Довіра у стосунках із педагогом зменшує приховану напругу. Учитель може бути не лише наставником, а й дорослим, який є взірцем та на якого хочеться рівнятися,
Робимо підсумки
Боротьба з насильством у школі — це не один захід і не одна бесіда. Це комплексна, продумана система роботи всієї школи, батьків та громади – органів управління освіти, молодіжних та дитячих громадських організацій.
Там, де є чітко встановлені правила, всеосяжна підтримка, навчання соціальним навичкам та є увага до емоцій дітей зі сторони дорослих, агресія поступово втрачає силу.
Безпечна школа — це місце, де кожен учень знає, що його бачать, чують, підтримують і захищають, що не дивлячись на його здібності та можливості він є важливою та цінною особистістю.
Редакція PedagogikaIN наголошує, що саме за цими принципами формується не лише комфорт, а й здорова культура спілкування, яка супроводжуватиме учнів у дорослому житті.
Катерина Таран
