Дуже часто від батьків можна почути про те, що їх діти після школи приходять додому і майже не розмовляють з родиною. Учні закриваються в кімнаті, надягають навушники та на будь-які запитання своїх близьких відповідають, що в них все нормально.
У цей момент батькам зазвичай не спокійно. В них з’являється відчуття, що контакт втрачається, що з дитиною щось відбувається, а батькам залишається стояти по інший бік зачинених дверей. Чи є це проблемою – читайте нижче.
Як школа стає джерелом стресу
Насправді частіше мовчання після школи не є проблемою і є природньою реакцією на стрес. І це потрібно враховувати при організації сімейного виховання.
Після школи діти часто просто дуже втомлені. Не фізично — емоційно. Упродовж дня їм доводиться постійно бути серед людей, працювати на «оцінку», реагувати, стримувати себе. Навіть школа, в якій слідкують за дотриманням дисципліни, — це випробування для нервової системи.
Тому коли дитина приходить додому і хоче тиші, вдягає навушники чи «скролить» соціальні мережі — це не відштовхування батьків. Це спосіб прийти до тями.
Менше тиску, більше довіри
Запитання «Як справи в школі?» зазвичай звучить одразу, ще в коридорі. Але саме в цей момент дитина найменше готова щось пояснювати, тим паче якось характеризувати свій день. Коротке «нормально» — це не холодність. Це спроба швидко закінчити розмову, на яку зараз немає сил.
Але батьки цього не розуміють, як наслідок починають турбуватися ще більше й намагаються «дотиснути». Вони ставлять нові запитання, наполягають, ображаються. У результаті є ризик того, що дитина повністю закриється від оточення, а мамі і татові доведеться з цим миритися.
Необхідний простір
Насправді для багатьох дітей дуже важливо мати трохи вільного простору після школи. Мова не йде про цілий день. Найчастіше, коли дитину залишають у спокої, їй достатньо декілька годин, і потім спілкування відновлюється. Дуже важливо, що це відбувається без примусу, тиску та в спокійному режимі.
Коли мовчання – тривожний симптом
Звісно, бувають ситуації, коли дитина відмовляється від розмов не через втому. Це пов’язано з загальними змінами в поведінці учня. Він погано спить, відмовляється їсти, стає дратівливим, намагається ізолюватися від родини. В такому випадку слід звернутися до сімейного лікаря або ж психолога. Але робити це не слід за спиною у підлітка.
Якщо його не попередити про цей крок, він може втратити до вас довіру та звинуватити, що ви все вирішуєте за нього, не поважаючи його особистість. Тому рішучі дії краще погодити з дитиною і вже потім діяти.
Як мовчання може зцілити
В повсякденному житті найчастіше працює не батьківський контроль і не розмови «по графіку», а проста, спокійна присутність. Важливо не тиснути, не наполягати, не нав’язуватись, а просто бути поряд.
Діти набагато частіше відкриваються там, де відчувають безпеку. Іноді — під час спільної вечері. Іноді — в дорозі. А іноді — через кілька днів, зовсім несподівано.
Мовчання після школи не означає втрату зв’язку. Дуже часто це просто пауза. І якщо її витримати, спілкування відновиться і рівень довіри зростатиме.
Шановні батьки, якщо є проблеми з комунікацією в родині, редакція PedagogikaIN радить вам з більшим розумінням ставитися до ваших дітей, більше довіряти їм та ставитися як до людини, в якої також може бути поганий настрій.
Катерина Таран
