Професія педагог є покликанням, яка вимагає вкладення великого ресурсу – часу, знань, енергії, проте й дарує щире задоволення від роботи з дітьми.
Проте сьогодні ми спостерігаємо небезпечну тенденцію, адже все більше вчителів з досвідом залишають школи не через вихід на пенсію, а через повне емоційне виснаження.
Чому професійне вигорання педагогів перестало бути поодиноким і стало схоже на системну кризу, яка в дійсності є загрозою для майбутнє поколінь?
Чому виникає синдром емоційного вигорання
Причин, що викликають емоційне вигорання у вчителів можна назвати достатньо. Серед найголовніших слід назвати постійну зміну програм, професійних стандартів та різні форми звіту. Освіта перебуває в режимі постійного реформування і це не може не впливати на ментальне здоров’я педагога.
Емоційний стан вчителя страждає і через значне розширення його професійних обов’язків. Сьогодні він виступає і ретранслятором знань, і психологом, і тьютором, і наставником, і медіатором піж час конфліктів.
Значний ресурс педагога витрачається й на заповнення паперів. Іноді через заповнення електронних журналів, щоденників спостереження у вчителя не залишається часу на підготовку до уроків.
Тривожний симптом хронічної втоми
Викладені вище тригери стресу підтверджуються результатами проведених досліджень. Насьогдні згідно опитувань рівень стресу в освітньому середовищі є критичним. Вчителі працюють в умовах, які буквально “спалюють” їх внутрішні ресурси.
Одним з симптомів хронічного визначення є феномен ранкової втоми. Дійсно багато вчителів заявляють про те, що вже зранку вони відчувають безсилля, ще навіть не переступивши поріг школи. Тобто педагогам для відновлення нервової системи після робочого тижня – недостатньо вихідних.
Стадії професійного руйнування
Досліджуючи емоційне вигорання, психологи виділяють три його вектори, кожен з яких ми пропонуємо детально дослідити.
- Спустошення. Вчитель усвідомлює, що в нього немає енергії та сил працювати з учнями, як наслідок робота в школі вимагає надзусиль.
- Цинізм. Педагог емоційно ізолюється від своїх учнів та колег, стає байдужим роздратованим. Такий стан є захисною реакцією на перевантаження.
- Знецінення. Вчитель втрачає повагу до своєї роботи, вважає її непотрібною, а всі зусилля сприймай як марні.
Практики самодопомоги для вчителя
В дні, що нагадують марафон, під час якого уроки змінюються бесідами з батьками та проведенням педрад, вчителям особливо важко. Для превенції вигорання навіть між уроками можна використати наступні практики – вправи, які допомогають попередити емоційне вигорання.
Вправа «Повернення до реальності»
Коли тривожні думки починають «накручуватися», а емоції беруть гору, важливо повернути себе в теперішній момент. У цьому допомагає техніка п’яти почуттів — проста, але ефективна вправа для стабілізації стану.
Зробіть невелику паузу й спробуйте зосередитися:
- Подивіться навколо і назвіть для себе 5 речей, які ви бачите. Це можуть бути зовсім дрібниці — тріщина на класній дошці, відтінок учнівського зошита.
- Прислухайтеся і відмітьте 4 звуки: кроки в шкільному коридорі, шелест сторінок журнаолу, шум за вікном або навіть власне дихання.
- Зверніть увагу на 3 тілесні відчуття: як ноги торкаються підлоги, як одяг лежить на плечах, яка температура повітря довкола.
- Спробуйте вловити 2 запахи — знайомі або ледь помітні.
- І нарешті, згадайте 1 смак — улюбленого напою чи страви.
Ця послідовність ніби «заземлює»: мозок переключається з тривожного сценарію на реальність, а нервова система поступово заспокоюється. Ви знову відчуваєте опору.
Вправа «Чия це відповідальність?»
Відчуття виснаження часто виникає тоді, коли ми намагаємося контролювати те, що нам не підвладне. Ми переживаємо за обставини, які не можемо змінити, і витрачаємо на це сили.
Щоб повернути собі відчуття контролю, спробуйте просту візуалізацію.
Візьміть аркуш паперу і намалюйте два кола: одне всередині іншого.
- Внутрішнє коло — це ваша зона впливу. Сюди належить усе, що залежить від вас: підготовка до уроку, ваша реакція на поведінку учня, турбота про себе, спосіб спілкування з учнями. Тут ви маєте реальну силу.
- Зовнішнє коло — це те, що поза вашим контролем: рішення адміністрації, поведінка інших людей, обставини, які ви не можете змінити.
Коли відчуваєте напруження або втому, поставте собі просте запитання: «Де я зараз — у колі впливу чи в колі занепокоєння?»
Поступово намагайтеся спрямовувати більшість своєї уваги саме на внутрішнє коло. Там, де є дія, з’являється і відчуття опори. А разом із ним — спокій і професійна впевненість.
Ці практики не вирішують усіх проблем, але вони дають найцінніше — можливість зупинитися, відчути себе і повернути контроль хоча б над частиною свого дня. А іноді цього вже достатньо, щоб рухатися далі без виснаження.
Дії адміністрації
Звісно, що іноді для того, що вирішити проблему емоційного вигорання вчителів недостатньо технік самодопомоги. Це серйозний виклик який потребує в тому числі дій зі сторони адміністрації.
Так, наприклад, дієвими є регулярні сесії з психологами, де вони могли б розібрати складні педагогічні ситуації та «розвантажити» нервову систему. Якщо не має змоги запросити спеціалістів в школу офлайн, можна провести захід онлайн, головне, щоб всі педагоги співпрацювали з командою психологічної підтримки, не переживаючи через можливий осуд.
Також важливо на педрадах обговорити важливість підтримки атмосфери доброзичливості та взаємодопомоги, щоб вчителі мали змогу звертатися одне до одного за підтримкою. Якщо адміністрація на чолі з директором розуміє, що наразі багато часу витрачається на підготовку конкурсу або опрацювання нових рекомендацій МОН, слід зменшити «паперове» навантаження на вчителів.
Ментальне здоров’я вчителя — це не розкіш, а фундамент, на якому тримається освіта. Тільки емоційно стабільний та впевнений у собі педагог може надихати дітей і давати їм якісні знання.
Саме тому PedagogikaIN наголошує на необхідності адміністрацій шкіл з розумінням ставитися до емоційного стану вчителів та за потреби надавати їм всебічну допомогу та підтримку.
Катерина Таран
