Інтернет став звичним простором для життя підлітків — на його майданчиках діти навчаються, спілкуються та відпочивають. Але разом із широкими можливостями онлайн-середовище приховує і низку ризиків: кібербулінг, залежність від соцмереж, фейкову інформацію та проблеми з приватністю.
Як користуючись інтернетом, залищатися в безпеці і як дорослим підтримувати її?
Чому саме підлітки більш вразливі?
Мозок підлітка перебуває у фазі активного розвитку, особливо зони, що відповідають за прогнозування, самоконтроль, стійкість перед впливом та тиском з боку оточуючих.
Через те, що діти не мають здатності самостійно приймати рішення, а інтернет-простір переповнений небезпечним та неперевіреним контентом, вони:
- легше піддаються рекламі та трендам;
- імпульсивно включаються у ризиковані види діяльності;
- часто не розрізняють достовірну інформацію від маніпуляцій та фейків.
Найпоширеніші цифрові небезпеки
Серед основних загроз для дітей в інтернеті розрізняють:
- Порушення приватності. Публікація особистих фото та персональних даних мають суттєві ризики, а саме крадіжку даних, переслідування та шантаж.
- Кібербулінг. Його проявом може бути отримання образливих повідомлень, публікація на відкритих сторінках принизливих фото та відео. Наслідком кібербулінгу є як мінімум заниження самооцінки та тривожність, що може перерости в депресію.
- Маніпуляції та фейкові новини. В мережі поширюються неправдиві факти, і підлітки часто не мають навичок критичного мислення, тому легко стають жертвами дезінформації.
- Залежність від соцмереж. Якщо дитина відчуває постійну неконтрольовану необхідність в скролінгу стрічки в телефоні, перевірці лайків та коментарів, їх публікації, вона може бути психічно залежною. Симптоматикою цього захворювання є порушення сну, труднощі з концентрацією, відсутність соціалізації.
Правила особистої безпеки в інтернеті
Цифровий світ відкриває величезні можливості для творчості, спілкування, навчання, а також самоосвіти. Водночас він містить ризики, про які важливо пам’ятати. Нижче — прості правила, які допомагають залишатися в умовній безпеці віртуального світу.
- Керувати приватністю. Щоб не допустити витоку особистої інформації та персональних даних, краще за все встановити закритий профіль у соцмережах та приймати у друзів тільки добре знайомих людей. Також за бажанням в налаштуваннях можна обмежити доступ до своїх фотографій і персональних даних. Часто перед завантаженням додатків з маркет-плейсів, є запит на персональні дані, не тільки прізвища та ім’я, а також адреси та банківських рахунків. Не слід вірити тому, що інформація залишиться захищеною, оскільки вона може бути використана без можливості притягнення когось до відповідальності.
- Перевіряти джерела інформації. Інтернет легко переповнюється чутками, маніпуляціями та фейками, оскільки моніторинг достовірності інформації відсутній. Тому потрібно користуватися авторитетними сайтами та офіційними джерелами, навчатися аналізувати заголовки до новин й відрізняти факт від думки.
- Блокувати та повідомляти про образи та булінг. Кібербулінг, образи, погрози чи переслідування — не варто сприймати як дрібницю, це агресія, яка може вийти за межі та завдати непоправних наслідків. На кожній платформі є кнопки блокування та подання скарги, тому ними варто скористатися за потреби.
- Подумати, перш ніж натиснути. Перед тим як опублікувати фото, зробити допис чи написати коментар, слід зупинитися та запитати себе: «Чи готовий/а я до того, що це залишиться в мережі назавжди?» Бо навіть видалений контент хтось міг встигнути зберегти чи зробити скриншот.
Роль дорослих в цифровій безпеці учнів
Про цифрову грамотність з підлітками потрібно говорити як в навчальному закладі, так і вдома. Формування навички критичного мислення, вміння аналізувати факти, має здійснюватися як в результаті педагогічної діяльності вчителів, так і виховної роботи батьків. Важливо говорити з дітьми про «цифрові» ризики без залякування — спокійно, з позиції партнерства.
Батькам важливо запам’ятати, що суворі заборони в користуванні гаджетами не працюють, потрібно вміти домовлятися і знаходити компроміс.
Вчителі ж, в свою чергу, окрім проведення уроків медіаграмотності, мають демонструвати позитивний бік технологій, а саме можливості використання інтернету для навчання, досліджень, творчості та самовираження.
Цифрова компетентність — базове вміння XXI століття, таке ж важливе, як уміння писати й читати, тому редакція PedagogikaIN акцентує увагу на її постійному вдосконаленні.
Катерина Таран
